• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Безоплатна правова допомога

/Files/images/загружено.png

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2019-09-25

Посилення захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми

Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми», який набрав чинності з 1 січня 2019 року. Законом впроваджується новий вид державної допомоги – допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлена інвалідність, надається щомісячно у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (далі – допомога на хворих дітей).

Право на отримання матимуть один із батьків, усиновлювачів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які постійно проживають та здійснюють догляд за дитиною, хворою на один або декілька видів таких захворювань, станів.

Для призначення допомоги на хворих дітей до органу соціального захисту населення необхідно бути подати такі документи:

- заява про призначення допомоги за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення;

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує повноваження опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів;

- свідоцтво про народження дитини;

- довідка про захворювання дитини видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу у порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Органом соціального захисту населення допомога призначатиметься з дня звернення, а також незалежно від одержання інших видів державної допомоги передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103, або до відділу “Покровське бюро правової допомоги” за адресою: вул. Героїв України. 13 м. Покров тел.:(05667) 6-65-08

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2019-09-13

Про набрання чинності законодавчих змін щодо перетинання державного кордону громадянами України, які не досягли 16-річного віку.

Новації стосуються ситуацій, коли місце проживання дитини визначено судом з одним із батьків, а інший із батьків має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. В такому разі виїзд дитини за кордон в супроводі одного з батьків (усиновлювачів, піклувальників або інших осіб, уповноважених за нотаріально посвідченою згодою) для відпочинку, навчання або лікування здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Натомість у пункті пропуску необхідно пред'явити довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби. Наприклад, якщо дитина проживає з матір’ю, а батько більше ніж півроку не сплачує аліменти, матері не обов’язково отримувати згоду батька на виїзд з нею дитини за кордон – можна взяти в ДВС (державній виконавчій службі) довідку про аліментну заборгованість. Така довідка видається протягом 10 днів та дійсна протягом 1 місяця з дня її видачі. При перетинанні кордону замість нотаріальної посвідченої згоди батька матір пред’являє оригінал довідки ДВС (або її копію, засвідчену нотаріально). Такі зміни спрямовані на захист прав дітей та вирішення ситуацій, коли той із батьків, який зобов’язаний сплачувати аліменти, не виконує свого обов’язку піклування про дитину, і разом з цим не бажає давати згоду на виїзд дитини за кордон. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року № 76, якою на виконання положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, набула чинності 21 лютого 2018 року.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до відділу «Покровське бюро правової допомоги» Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Покров, вул. Героїв України, буд. 13 тел. (05667) 6-65-08, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2019-03-27

Обмеження перебування дітей у розважальних закладах та закладах громадського харчування після 22 години

Законом України «Про охорону дитинства» встановлено обмеження перебування дітей віком до 16 років з 22.00 до 06.00 години у закладах в яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування. Дитина може перебувати у вище зазначених закладах лише у присутності хоча б у присутності одного з батьків чи іншого законного представника, або особи що її супроводжує та несе за неї персональну відповідальність.

Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження дорослих. А також мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку. Допускати дітей у такі заклади без супроводу дорослих - заборонено.

Відповідальність за порушення встановленого законом порядку перебування дітей у таких закладах покладається на посадових осіб таких підприємств, а також на їх власників. Щоправда, штраф за це невеликий і складає від 340 грн. до 1700 грн.

Крім того, у разі виявлення дитини у розважальному закладі у нічний час, може бути притягнуто до адміністративної відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків.

Як бачимо, обмеження стосуються лише визначених закладів, зокрема розважальних, а також кафе, ресторанів, барів та ін., а тому перебувати у будь-яких інших закладах, а тим більше у громадських місцях чи на вулицях діти можуть безперешкодно без будь-яких правових наслідків. Жодних законодавчих заборон щодо вільного пересування дитини вулицями міста не існує. Особа є громадянином України з моменту народження, отже дитина користується усіма правами громадянина України, а як відомо свобода безперешкодного пересування гарантується кожному. Право дитини на відпочинок і дозвілля визначене і Конвенцією Про права дитини, ратифікованою 27.02.1991 року. Конституція України вказує на те, що кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Тобто, такі обмеження можуть встановлюватися виключно законом, що не дає права органам місцевого самоврядування самостійно встановлювати їх шляхом прийняття місцевих актів.

А от відповідальність за убезпечення дитини від небажаних наслідків від нічних прогулянок покладається саме на батьків, тож краще подбати про те, аби ваша дитина була під наглядом, зустріти її після прогулянки і провести додому, навчити уникати спілкування з незнайомцями або самостійно влаштувати для дитини безпечне дозвілля.

Роз’яснення законодавства і консультації з правових питань можуть отримати усі, хто звернеться до відділу “Покровське бюро правової допомоги” Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Покров, вул. Героїв України, 13, тел. (05667) 6-65-08, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2019-02-06

/Files/images/49948059_2221421608131975_7502099928034836480_n.jpg

Однією з найбільш актуальних проблем насьогодні є цькування (булінг) серед дітей. Прийняття 18 грудня 2018 року Верховною Радою України Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (законопроект №8584) несе за собою ряд змін у вирішенні вищеназваної проблеми. Так, нарешті законодавчо визначено поняття булінг, внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення України та ряду Законів України. Детальніше – у інформаційних матеріалах від правників Першого криворізького місцевого центру з надання БВПД.

Поняття «булінг»

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві. У тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Адміністративна відповідальність за булінг

Відтепер такі дії вважаються правопорушенням і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1700-3400 грн. або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Слід зазначити, що за правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від 16 років несуть відповідальність особисто. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, а це 850-1700 грн. або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.

Права та обов’язки здобувачів освіти

У закладах освіти мають захищати дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

На отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг матимуть право:

- особи, які постраждала від булінгу (цькування),

- особи, які стали свідком боулінгу,

- особи, які вчинили булінг (цькування).

При цьому здобувачі освіти зокрема зобов’язані:

- поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;

- відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;

- повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно них, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Права та обов’язки освітян

Педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно ставитись до всіх випадків булінгу, повідомляти про них, уважно розглядати заяви, забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу, розробляти плани, публікувати їх на сайтах і вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітейпро випадки булінгу. В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.

Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), він також:

- розглядатиме заяви про випадки булінгу (цькування): здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;

- скликатиме засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживатиме відповідних заходів реагування;

- забезпечуватиме виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).

У закладах освіти мають бути розроблені:

- правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

- план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

- порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу також розширились. Відтепер вони також мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю і зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Пам’ятайте, що всі випадки булінгу в школі мають розглядатись створеною в закладі комісією з розгляду випадків цькування.

Отже, законопроект прийнято, залишилось дочекатись його підписання Президентом України та його оприлюднення. У подальшому запропоновані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу» зміни будуть внесені в редакції відповідних законів і їх можна буде вичитати в контексті.

Поради батькам

Звертайте увагу на поведінку та настрій своїх дітей, їх фізичний та психічний стан. Можливо, ваша підтримка - це найперше, чого дитина потребує. Якщо ви виявили проблему, пов'язану з булінгом (вашу дитину б'ють чи ображають у школі)звертайтесь:

- з заявою до поліції та закладів охорони здоров’я з фіксацією побоїв,

- до директора школи (письмово, звернення надавайте секретарю із зазначенням вхідного номера на вашому примірнику).

Відповідальність

Запам'ятайте самі та навчіть свою дитину про відповідальність за заподіяння шкоди іншій особі. До адміністративної відповідальності притягуються з 16 років, а до того відповідальність за вчинки дітей несуть їхні батьки.

Булінг – штраф 850-3400 грн., громадські роботи від 40 до 100 год. (ст.173-4 КУпАП).

Викрадення чужого майна (крадіжки, шахрайство)— штраф, виправні роботи до 1 міс., адмінарешт — 5-10 діб, повторно — збільшений штраф, виправні роботи — 1-2 міс., адмінарешт — 10-15 діб (ст. 51 КУпАП).

Дрібне хуліганство (нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії) - штраф, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт до 15 діб (ст. 173 КУпАП).

Ухиляння батьків від виконання обов'язків стосовно виховання дітей теж тягне за собою адміністративну відповідальність, адже відповідно до ст. 50 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей.

Нормами цього закону не передбачається внесення змін до Кримінального кодексу України стосовно запровадження кримінальної відповідальності за скоєння правопорушень, пов’язаних з булінгом (цькуванням), оскільки скоєння правопорушником при вчиненні булінгу (цькування) інших дій, кваліфікуються відповідними статтями Кримінального кодексу України, зокрема – заподіяння тілесних ушкоджень різних видів тяжкості тощо. За такі дії з 16 років, а в окремих випадках з 14 років настає кримінальна відповідальність:

Побої і мордування - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, - штраф, громадські роботи на строк до 200 годин, виправні роботи - до 1 року, групове — обмеження/позбавлення волі до 5 років (ст. 126 Криімнального кодексу України).

Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози - арешт на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років (ст. 129 ККУ).

Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, - штраф, арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років. Групове хуліганство - обмеження волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 4 років (стаття 296 ККУ).

Умисне тяжке тілесне ушкодження — позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (ст.121 ККУ).

Умисне легке тілесне ушкодження - штраф, громадські роботи на строк до 200 годин, виправні роботами на строк до одного року (ст. 125 ККУ).

Отже, при вчиненні подібних дій стосовно вашої дитини варто обов'язково фіксувати побої і звертатись до поліції за номером 102. Після того, як дитину визнають потерпілою, звертайтесь за призначенням адвоката, гарантованого державою, до найближчого центру/бюро правової допомоги:

Кожна дитина або її законний представник мають право звернутись і отримати безоплатну консультацію юриста. У разі потреби представляти інтереси в суді - усі без виключення діти мають право на призначення адвоката (юриста) за рахунок держави.

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2018-09-25 11:16:46

Що може стати причиною позбавлення батьківських прав?

Сімейний кодекс містить виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, якщо батьки:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Що потрібно для позбавлення батьківських прав?

Для позбавлення батьківських прав необхідно:

- встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимоги та рекомендації органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування;

- звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків;

- звернутись до суду з заявою про позбавлення батьківських прав.

Хто може звернутися до суду?

Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою:

1. одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім’ї якої проживає дитина;

2. закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;

3. органу опіки та піклування;

4. прокурора;

5. самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядає суд за місцем реєстрації того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

При розгляді судом таких питань є обов’язковою участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи.

Які права втрачають батьки, позбавлені батьківських прав?

1) особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого і’мя прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо);

2) перестають бути законним представником дитини (не можуть представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах);

3) втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

4) не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);

5) не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності;

6) втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);

7) втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли це передбачене заповітом дитини).

Слід зауважити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку утримувати дитину. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Якими будуть наслідки позбавлення батьківських прав?

Позбавлення батьківських прав одного з батьків. Дитина залишається жити з другим з батьків. Суд може прийняти рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житла, в якому він проживає з дитиною, якщо у нього є інше житло, або примусово поділити житло чи зобов'язати здійснити його примусовий обмін.

Позбавлення батьківських прав обох батьків. Дитина передається під опіку органам опіки та піклування. Ці органи вирішують, яким особам або установам слід передати дитину на виховання. Вони призначають опікуна (піклувальника) (наприклад, дитина може бути передана на виховання бабусі та дідусю, повнолітнім брату та сестри, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму, які виявили таке бажання та звернулися з відповідною заявою) або, враховуючи вік та стан її здоров'я, обирають інші форми влаштування дітей, зокрема: усиновлення, передача дитини до прийомної сім’ї, до дитячого будинку сімейного типу, патронатному вихователю, інших спеціальних закладів для дітей, позбавлених батьківського піклування.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Якщо у вас залишились питання - телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0(800) 213-103. Там ви зможете отримати поради і правовий захист.

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2018-08-04 12:36:56

«Як здобути освіту в домашніх умовах?»

З прийняттям нового Закону України “Про освіту” одним із пунктів реформування освітньої системи стало ведення домашнього навчання. Тобто, тепер батьки можуть забезпечити дитині навчання як у звичайній школі, так і самостійно організувати освітній процес. Згідно з Конституцією України та міжнародним законодавством саме батьки відповідають за освіту дитини. У Законі «Про освіту» сказано, що основними формами отримання освіти є: інституційна (очна, заочна, дистанційна або мережева освіта); індивідуальна (екстернат, домашня освіта, педагогічний патронаж, освіта на робочому місці); дуальна (змішаний тип навчання: частково в навчальному закладі, частково на робочому місці). На жаль, на сьогодні, ще не розроблене положення безпосередньо про домашню освіту (вона передбачає абсолютно вільний формат навчання дитини без втручання органів і установ освіти). Тому не зовсім зрозуміло, чим сімейне навчання на практиці відрізняється від екстернату. Поки що єдиним документом, що передбачає організацію індивідуальної форми навчання, залишається Положення про індивідуальну форму навчання в загально - освітніх навчальних закладах. Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Для переходу до індивідуальної форми навчання потрібно виконання хоча б одного з таких пунктів:

1. Заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання.

2. Наказ керівника навчального закладу.

3. Погодження відповідного органу управління освітою.

Крім того, визначається обмежене коло осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання:

1. Особи, які за станом здоров’я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад.

2. Особи, що проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб).

3. Особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

4. Особи є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).

Також, Положення містить перелік документів, що необхідні для зарахування на індивідуальну форму навчання:

1. Заява одного з батьків (законних представників) або особиста заява (для учнів, які на дату подання заяви є повнолітніми).

2. Документ про наявний рівень освіти (копію свідоцтва про базову загальну середню освіту, табель або виписку оцінок із класного журналу за останній рік навчання

3. Висновок лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я за місцем спостереження дитини про переведення на індивідуальну форму навчання за станом здоров’я (для осіб, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад, а також осіб з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та тих, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров’я більше одного місяця).

4. Копія документа, що підтверджує законність перебування в Україні (для іноземців або осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах).

5. Витяг з протоколу засідання психолого – медико - педагогічної консультації (для осіб з особливими освітніми потребами (за наявності).

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст
Нікопольського МЦ з надання БВПД В.Л. Чернишов
10.07.2018

«Порядок реєстрації дитини після народження»

Батьки зобов’язані не пізніше 1 місяця від дня пологів зареєструвати народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини. Заявниками можуть бути як батьки дитини, так і інші особи. Присутність обох батьків є обов’язковою, якщо батьки мають різні прізвища. Державна реєстрація проводиться з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй імені, прізвища та по батькові. Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім’я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть надати дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом. По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі. Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

За бажанням батьків чи одного з них під час проведення державної реєстрації народження дитини можуть бути прийняті документи для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 153 грн).

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст
Нікопольського МЦ з надання БВПД В.Л. Чернишов 10.07.2018

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2018-03-23 12:31:37

Міністерство освіти і науки оприлюднило проект Плану реалізації експерименту з впровадження електронних підручників та Національної електронної освітньої платформи. Цей документ містить загальні підходи до проведення апробації дослідних зразків е-підручників та поетапного запровадження їх у школах, а також бачення щодо структури та функціонування е-платформи. Ресурсом для розміщення електронного освітнього контенту та забезпечення вільного доступу до е-підручників стане Національна освітня е-платформа. Зокрема, вже в цьому році в межах Національної освітньої е-платформи планується створити модулі, що забезпечать прозору експертизу е-підручників, а також механізми їх відбору. До 30 березня Міністерство освіти і науки прийматиме пропозиції щодо створення модулів і контенту для Національної освітньої електронної платформи згідно з Проектом плану реалізації експерименту з впровадження е-підручника і е-платформи. Пропозиції повинні містити загальний опис бачення, технологій, які мають реалізовуватися, конкретних завдань і заходів, етапів і термінів реалізації, необхідні ресурси, орієнтовний бюджет. Важливо надати емпіричний досвід і кейс-стаді, які аргументують необхідність застосування саме запропонованого підходу. Не пізніше 6 квітня Міністерство освіти і науки розгляне надіслані пропозиції та представить громадськості деталізований план подальших дій.

Нагадуємо, що з будь-яких правових питань ви можете звернутись до відділу “Покровське бюро правової допомоги” Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Покров, вул. Героїв України, 13, тел. (05667) 6-65-08, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Покровське бюро правової допомоги інформує:

2018-01-24 10:09:41

Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.
Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».
Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:
  • Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;
  • Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
  • Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.
Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.
Нагадуємо, що роз’яснення законодавства і консультації з правових питань можуть отримати усі, хто звернеться до відділу “Покровське бюро правової допомоги” Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: м. Покров, вул. Героїв України, 13, тел. (05667) 6-65-08, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

ПАМ’ЯТКА АДВОКАТУ

2017-12-29 08:43:27

  • Адвокати не мають права вимагати від клієнтів матеріальну або нематеріальну вигоду за надання безоплатної вторинної правової допомоги. Оплата послуг адвокатів за надання безоплатної вторинної правової допомоги та відшкодування витрат, пов’язаних з наданням такої допомоги, здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 465 «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу» (із змінами) на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги та актів надання безоплатної вторинної правової допомоги з відповідними додатками*. Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в акті надання безоплатної вторинної правової допомоги та у додатках до нього, несе адвокат згідно із законом.
  • Працівники центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги перевіряють подані адвокатами акти надання безоплатної вторинної правової допомоги з відпо від ними додатками на загальних підставах (у порядку черги та залежно від оперативності надання актів). Будь-які спроби адвокатів чи працівників центрів «пришвидшити» опрацювання актів на користь одних адвокатів та на шкоду іншим з метою одержання неправомірної вигоди можуть розглядатися як корупційне діяння.
  • Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» під час видання адвокату доручень для надання безоплатної вторинної правової допомоги враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь. Будь-які домовленості між адвокатами та працівниками центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розподілу справ з метою одержання неправомірної вигоди не допускаються.
  • Адвокат, який отримав доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, у разі виникнення конфлікту інтересів під час надання такої допомоги, або виникнення підстав для припинення її надання чи заміни адвоката, має негайно повідомити про це центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
  • Якщо Ви отримали доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги та Вам стало відомо про іншого адвоката у справі, негайно повідомте про це центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
  • Якщо Вам відомий факт, коли Ваш колега-адвокат вимагає кошти від клієнта системи безоплатної правової допомоги – закликаємо повідомити про це центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У разі якщо Вам відомі факти корупційних діянь у системі безоплатної правової допомоги, повідомте про це за цілодобовим телефонним номером (044) 364 17 47**. Ви можете залишити повідомлення анонімно.

* Див. наказ Міністерства юстиції України від 16.10.2014 № 1702/5 «Про затвердження форми акта надання безоплатної вторинної правової допомоги та додатків до нього», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за №1281/26058).

** Прийом дзвінків та повідомлень здійснюють працівники відділу запобігання корупції Координаційного центру з надання правової допомоги.

ПАМ’ЯТКА КЛІЄНТУ

  • Працівники цього центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (бюро правової допомоги) та адвокати, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, не мають права вимагати чи отримувати грошові кошти або інше майно чи будь-які вигоди нематеріального характеру (пільги, послуги, нематеріальні активи тощо) за свої послуги. Їх роботу оплачує держава.
  • Тут не допускаються жодні збори будь-яких благодійних пожертв з клієнтів.
  • Адвокат чи працівники центру не мають права вимагати чи просити кошти на транспортні витрати або проїзд.
  • Якщо Ваші інтереси представляють у суді, і Ви не належите до категорії осіб, звільнених від сплати судового збору, працівники центру або адвокат можуть повідомити Вам про необхідність самостійно сплатити судовий збір. Однак це не є спонуканням до надання чи отримання неправомірної вигоди, а повідомлення про передбачену Законом України «Про судовий збір» норму. Так само на Вас покладається оплата поштових витрат, досліджень, експертиз у відповідних провадженнях.

Якщо у цьому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги (бюро правової допомоги) у Вас вимагали кошти чи будь-яку іншу винагороду, або Вам відомі такі випадки – повідомте про це за цілодобовим телефонним номером (044) 364 17 47*. Ви можете залишити повідомлення анонімно.

* Прийом дзвінків та повідомлень здійснюють працівники відділу запобігання корупції Координаційного центру з надання правової допомоги.

ПАМ’ЯТКА ПРАЦІВНИКАМ

СИСТЕМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ

  • Працівники центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги не мають права отримувати грошові кошти або інше майно чи будь-які вигоди нематеріального характеру (пільги, послуги, нематеріальні активи тощо) від клієнтів за надання правових послуг.
  • Будь-який збір благодійних пожертв з клієнтів або інших осіб, у тому числі працівників центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги, для вирішення потреб центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги заборонено.
  • Працівникам центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги забороняється отримувати грошові кошти або інше майно чи будь-які вигоди нематеріального характеру (пільги, послуги, нематеріальні активи тощо) від адвокатів за прийняття тих чи інших рішень на їх користь (під час розподілу справ, опрацювання актів звітності тощо).
  • Видатки на заробітну плату є захищеними видатками бюджету і не можуть бути використані на інші потреби центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги.
  • Працівники центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги у випадку наявності конфлікту інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язані повідомляти безпосереднього керівника не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вони дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів.
  • Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади працівника центру (бюро), якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
  • Працівники центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги не можуть використовувати службове становище під час прийняття рішень, вибору і застосування процедур публічної закупівлі, зокрема не допускається обмеження конкуренції та сприяння певним учасникам з метою визначення їх переможцями торгів. Працівники центрів мають пам’ятати: будь-які попередні домовленості із зовнішніми контрагентами з метою «сприяння» їх пере мо зі у процедурі закупівлі можуть бути розцінені як діяння, що містять ознаки корупції.

У разі якщо Вам відомі факти корупційних діянь у системі безоплатної правової допомоги, повідомте про це за цілодобовим телефонним номером (044) 364 17 47*. Ви можете залишити повідомлення анонімно.

* Прийом дзвінків та повідомлень здійснюють працівники відділу запобігання корупції Координаційного центру з надання правової допомоги.

Кiлькiсть переглядiв: 333

Коментарi