• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сценарії заходів
• Година-застереження "Чорнобиль не має минулого"

Сценарій години-застереження «Чорнобиль не має минулого»

Мета: пригадати, осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій 26 квітня 1986 року; розвивати почуття гордості за свій народ і глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім'я майбутнього; розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням, прищеплювати любов до рідного краю.

Обладнання: книжкова виставка «Дзвони Чорнобиля душу тривожать», фотографії Чорнобиля до і після аварії, тематичні флаєри.

Технічні засоби: цифровий фотоапарат.

ХІД ЗАХОДУ

Слово бібліотекаря.

Чорнобиль. Саме таку назву має степова трава полинка. Також це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль назавжди увійде в історію, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

Давайте ненадовго повернемося у той час і пригадаємо, як жила наша країна.

У квітні 1986 року весь радянський народ відзначав першу річницю історичного Пленуму ЦК КПРС, який увів у наш побутовий лексикон слова: перебудова, прискорення, гласність.

З усіх куточків неосяжної країни Рад надходять рапорти про виконання рішень партії та прийнятих заходів антиалкогольної компанії.

В 1971 році було розпочато будівництво Чорнобильської атомної станції. В 1983 році там працювало вже 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Газета "Правда" 25 червня 1984 року пише: "Ми живемо в атомній ері. АЕС виявляються зручними і надійними в експлуатації. Атомні реактори готуються прийняти на себе теплофікацію міст країни..."

Заступник голови Держкомітету з використання атомної енергії СРСР говорить: "Атомні реактори - це звичайні печі, а оператори, котрі ними управляють, - це кочегари".

"АЕС - самі "чисті", самі безпечні з існуючих електростанцій. Іноді, правда, мусимо чути, що на АЕС може бути вибух... Це просто фізично неможливо... Ядерне паливо на АЕС не може бути підірвано ніякими силами - ні земними, ні небесними... Думаю, що створення серійних "земних" зірок стане реальністю..."- так розповідає академік Стирікович Михайло Адольфович на сторінках журналу "Огоньок".

"Завершальний рік одинадцятої п'ятирічки був для Чорнобильської АЕС незвичайним - тут діяли на повну потужність зразу всі енергоблоки. Подібного ще не було за всю історію експлуатації атомного велетня. Раніше щорічно, згідно графіку, хоча б один із енергоблоків зупиняли на плановий ремонт. Завдяки скороченню терміну ремонту, графіки вдалося об'єднати. І річне виробництво електроенергії досягнуло в минулому році рекордної цифри - 28 мільярдів кіловат-годин".

Але протягом 25 квітня 1986 року були збої в роботі, які не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора Чорнобильської АЕС. Була п'ятниця, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.

26 квітня 1986-й, субота. Перша година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була вимкнена аварійна система захисту.

Перша година 22 хвилини 30 секунд. Електронна обчислювальна машина видала інформацію, що потрібна термінова зупинка реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.

Перша година 23 хвилини 40 секунд все ж натиснута кнопка аварійної зупинки реактора. Через кілька секунд - вибух…

…А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року. Тільки молодь гуляла майже всю ніч. Після опівночі дехто звернув увагу на те, що ніч якась світла, а потім на обрії побачили червонясто-білувату заграву, ніби палять старі скирти соломи…

Так, в одну мить, квітуча і родюча земля перетворилася на пустку, зону, де лиш вітер колише гілки дерев та вночі виють дикі звірі.

Жорстоку боротьбу з вогнем першими почали пожежники, які не вагаючись, стали до боротьби з грізним і невидимим противником. І ціною неймовірних зусиль, часом і ціною життя зупинили вогненну стихію, що нуртувала над аварійним енергоблоком, пробиралися в саме пекло, аби поставити там прилади контролю, самовіддано щодоби, несли вахти біля розжареного реактора, рятували опромінених, очищали від радіації поля, сади і житло, сердечно приймали у себе переселенців... Так починався літопис всенародного подвигу і страждання.

23 чоловіки, які в ту ніч працювали на станції, отримали смертельну дозу опромінення 60 рентген і померли. Максимальні дози опромінення отримали більше 200 тисяч ліквідаторів та жителів прилеглих населених пунктів. Потерпілими вважаються 12 областей і більш як 2 мільйони чоловік. Чорнобильський слід "накрив" багато країн Європи, торкнувся північної Африки, досяг Канади і Японії... Фактично всі території північної півкулі отримали якусь порцію чорнобильських нуклідів. Отже, можна вести мову про катастрофу планетарного масштабу. Яка має, на жаль, "українську прописку".

Аварія показала, наскільки небезпечна сила атома, позбавлена контролю, і як неймовірно важко вгамувати її.

А деякі трагічні наслідки цієї катастрофи і досі залишаються нерозкритими.

За покликом рідної землі на захист свого народу одними з перших прийшли на допомогу Середа Юрій Дмитрович (голова громадської організації «Союз Чорнобиль України») і Вітько Юрій Петрович, пенсіонер. І коли їм сказали: «Треба», — вони нічого не питали, поїхали в «зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...

- Розкажіть, будь ласка, звідки Ви родом?

- Чим Вам запам’ятався той день?

- Де і ким ви працювали перед тим, як трапилася чорнобильська трагедія?

- Коли почали привозити евакуйованих?

- Яка допомога їм надавалась?

- Коли була опублікована офіційна версія подій? Про що це говорить?

- Чи дійсно провина лежить тільки на працівниках реактора? Чи є інші причини аварії?

- Яку участь брали у ліквідації аварії?

- Скільки виїздів здійснили?

- Яке призначення об’єкта «ХОЯТ», і як була організована робота з дезактивації цього об’єкта?

- Чи можна було б зменшити небезпеку для людей, які там працювали?

- Яку дозу опромінення Ви отримали?

- Як це позначилося на Вашому здоров’ї?

- Які нагороди Ви отримали за ліквідацію на ЧАЕС?

- Яка допомога була ВАМ надана по приїзді додому?

- Якби Ви знали, яка небезпека чекає на Вас, згодилися б брати участь у ліквідації?

- Скільки сімей переселили до нашого міста?

- Яка атмосфера була серед людей?

- Чи була паніка?

- З якого року і з якою метою була створена організація «Союз Чорнобиль України»?

- З якого року Ви очолюєте її?

- Які пріоритетні напрямки роботи організації?

- Якби не самопожертва ліквідаторів, чи вдалося б зупинити розповсюдження радіації? Якими могли б бути наслідки?

- Що може статися, якщо відбудеться руйнація саркофагів, збудованих над реактором?

- Як Ви вважаєте, що необхідно робити, щоб трагедія не повторилась?

26 квітня 1986 року. Ця дата надовго лишиться в пам'яті людства.

Хоч пройшло вже 30-ть років, але проблеми людей, які були причетними до ліквідації аварії, актуальні й досі.

Чорнобильська катастрофа фактично нездоланна, оскільки головним її наслідком є радіація, незрима й невідчутна, здатна діяти протягом тисяч років і на величезних територіях. Саме тому тема Чорнобильської трагедії близька не лише українцям, а й людям усього світу.

Наш земний уклін, наша довічна вдячність усім тим хто, ризикуючи своїм здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

А відзначення річниці Чорнобильської трагедії – це не свято, 26 квітня це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою питання : «Хто я? Для чого живу на цьому світі ? Як живу ? Чим можу допомогти іншим людям?»

Сценарій підготувала завідуюча відділом обслуговування Погрібна Наталія Вікторівна.

Використана література

1.Гіркий полин. Книга перша Текст /Авторський проект Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України». – Дніпропетровськ : ТОВ «Баланс – Клуб», 2011. – 176 с.: фото

2.Губарев В.С. Зарево над Припятью Текст : Записки журналиста / В.С.Губарев. – М.: Молодая гвардия, 1987. – 239 с. : ил.

3.Даєн Л. Чорнобиль – трава гірка Текст : Документальна паовість / Л.Даєн. – К.: Веселка, 1988. – 176 с.: іл.

4.Загреба М. Пропусти Чорнобиль крізь серце : Фотокнига / М.Загреба. – К.: Спалах, 2002. – 120 с. : фото

5. Иллеш А.В. Репортаж из Чернобыля : Записки очевидцев. Комментарии. Размышления Текст / А.В.Иллеш, А.Е.Пральников. – М.: Мысль, 1987. – 157 с.

6.Коваленко А. Чернобыль – каким его увидел мир Текст / А.Коваленко, Ю.Рисованный. – К.: Молодь, 1989. – 176 с.

7.Медведев Г. Чернобыльская хроника Текст /Г.У.Медведев. – М.: Современник, 1989. – 240 с.

Памятати і діяти Текст / Редколегія : О.В.Середа, Т.М.Сударєва, А.В.Пироговська. – Орджонікідзе, 2010. – 70 с.: фото

8.Уманец М.П. Из Чернобыльской тетради Текст : Стихи / М.П.Уманец. – Славутич : Издательское агентство «АФИС», 2006. – 48 с.

9.Чернобыль. Дни испытаний : Книга свидетельств Текст : Стихи, очерки, рассказы, отрывки из романов и повестей, интервью / Сост. В.Г.Шкода. – К.: Рад. Письменник, 1988. – 509 с.

10. Чернобыль. События и уроки Текст / Под общей редакцией Е.И.Игнатенко. – М.: Политиздат, 1989. – 278с.: ил.

11.Чернобыльский репортаж. Фотоальбом / Текст и комментарии А.Покровского. – М.: Планета, 1988. – 153 с. : фото

Чорнобиль Текст : Інформ. папка / Упоряд. М.М.Борицька. – Орджонікідзе, 2013. – 36 с.

12.Щербак Ю. Чорнобиль Текст : Документальна повість / Ю.Щербак. – К.: Дніпро, 1989. - 223 с.

13.Яворівський В. Марія з полином у кінці століття Текст : Роман / В.Яворівський . – К.: Дніпро, 1987. - 191 с.

Інтернет-джерела

http://www.uroki.net/scenar/ukr_scenar6.htm

http://www.librportal.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=930&Itemid=55

http://www.literacy.com.ua/hrystyjanska-etyka/307-pozaklasna-robota/1079-stsenarii-chornobyl.html

http://xvatit.com/school/feast/school-events/48585-do_richnitsi_chornobilya.html