Сценарій зустрічі з учасниками АТО
"Герої живуть поряд із нами"
Мета: вшанувати світлу пам'ять тих, хто загинув на полях боїв з ворогом; познайомити учнів з учасниками АТО, які живуть в нашому місті; виховувати моральні чесноти, стоїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї; сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації, патріотичності; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.
Обладнання: портрети воїнів міста, що загинули під час бою в зоні АТО, флаєри.
Технічні засоби: відео про воїнів АТО, цифровий фотоапарат.
ХІД ЗУСТРІЧІ
Вступне слово бібліотекаря.
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там у Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме тут всі її вояки
Схід країни від зла захищали,
Бились на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливали.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддали найцінніше – життя,
України найкращі сини!
- Ще мало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Та війна не обійшла нашу державу і тепер. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО.
Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний торішній лютий назавжди розділив історію України на «до» і «після» Революції Гідності. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі , ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.
Більше року ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави і героїчно загинули – це Дмитро Стрілець і Олександр Ісаєнко (бібліотекар ознайомлює учнів з інформацією про загиблих земляків і пропонує вшанувати їх пам'ять хвилиною мовчання).
Але, говорять, що герої не вмирають, а перетворюються на журавлів. Тож, будемо вірити, що вони пішли в небо, щоб оберігати нас від біди.
Слово бібліотекаря.
- Важка це праця захищати мир! Багато наших чоловіків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Дніпровську землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато із наших чоловіків пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові незалежної України. Сьогодні до нас завітали воїни нашого міста, які виборюють волю та незалежність нашої держави на сході України, захищаючи нашу землю від вторгнення агресора – це Скрипник Максим і Шипота Сергій.
Спілкування учасників АТО з учнями.
Заключне слово бібліотекаря.
- Кожного дня, щогодини Україна завдяки чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.
Перегляд відео ТСН «Повертайся живим».
Сценарій підготувала завідуюча відділом обслуговування Погрібна Наталія Вікторівна.
Використана література
Листопад А. Солоний Хрещатик. Небесна сотня.— К.: Світ Успіху, 2014.—94с.
Материнська молитва. Українки – героям Майдану: Поезії/ автори передмови – Т. Череп-Пероганич, Ю. Пероганич : - Київ: Видавництво «Наш формат», 2014, 72с.
Клименко П. Від Майдану… до Майдану. Вірші.— К.: Основа, 2014.—144с.Клименко О.П. Крізь вогонь і сльози. Альбом. К.: Прес-КІТ, 2009.—320с..: іл.— укр, анг.
Федоренко М. День жалоби. На Донбасі знову загинув наш земляк [Текст] / Марія Федоренко// Козацька вежа.— 2015.— № 35.— 28 серпня.— с. 2.
Логвиненко В. «Кіборг» з нашого міста[Текст] / Василина Логвиненко// Міські новини.— 2015.— № 1.— 15 травня.—с.4.
Федоренко М. Твої люди, Орджонікідзе! [Текст] / Марія Федоренко// Козацька вежа.— 2015.— № 29.— 17 липня.— с. 3.
Максим Скрипник: «Я понял, что можно положиться на тех людей, тех пацанов, с которыми мы вместе воевали[Текст]// За марганець.— 2015.— № 19.— 03 жовтня.— с. 2.
Сізова О. Місто попрощалося з солдатом[Текст]// Козацька вежа.— 2015.— № 11.— 13 березня.— с. 2.
Ларіна О. Завод зустрів бійця[Текст]// Козацька вежа.— 2015.— № 15.— 10 квітня.— с. 8.
Інтернет-джерела
www.visnyk.poltava.ua
uapress.info
www.art-ilenko.com.ua
Кiлькiсть переглядiв: 5236
Назад
Догори