Сценарій круглого столу «Україна соборна і незалежна»

Мета: розповісти учням про історію Дня Соборності України, 100 – річчя проголошення Акту злуки Української Народної республіки і Західноукраїнської Народної Республіки та проведення Всеукраїнської естафети єднання; формувати риси громадянина української держави, прищеплювати повагу до минулого Батьківщини, пробуджувати інтерес до поглибленого вивчення історії та культурних надбань українського народу, виховувати національну свідомість і почуття гідності бути громадянином України, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

Обладнання: презентація «День Соборності України», аркуші паперу, маркери, ноутбук, цифровий фотоапарат, мультимедійний проектор, екран, виставка-подія «Соборність України – запорука міцної держави».

ХІД ЗАХОДУ

Вступне слово бібліотекаря.

Доброго дня. Сьогодні ми зібралися з Вами в бібліотеці з нагоди святкування Дня Соборності України, 100-річчя проголошення Акту злуки Української Народної республіки і Західноукраїнської Народної Республіки та проведення Всеукраїнської естафети єднання.

Робота з презентацією.

Для того, щоб пригадати, що таке Соборність, і як з’явилось це свято в історії нашої Держави, ми приготували для вас презентацію, яка на декілька хвилин занурить вас в минуле нашої країни. Ви опинитеся на тих самих сторінках історії, де розповідається про цей знаменний день, день Соборності України. Також ми підготували для вас завдання. Перед вами листи. На них написані слова. Під час перегляду презентації, поміркуйте, з чим у вас асоціюються данні слова і складіть з ними інформаційне ґроно, сенкан або усну презентацію з даними словами, а потім презентуйте результати вашої роботи. Це колективна робота, тож працюйте спільно. Ваші відповіді повинні бути поміркованими та цікавими.

Текст презентації.

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності, наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини. Тут, на відміну від східних земель, українці мали ряд політичних свобод і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя.

18-19 жовтня 1918 року у Львові відбувся з'їзд політичних і громадських діячів українських земель у складі Австро-Угорської імперії, на якому було створено Українську Національну Раду. З'їзд від імені цієї ради видав постанову, яка окреслювала українську етнічну територію в Австрії та зазначала, що "...ця українська національна територія стає українською державою". На жаль, така заява не мала практичного значення і була важливою лише як вияв політичної думки і волі українців Галичини.

У середині листопада 1918 року Австро-Угорська імперія розпалась під впливом революційних подій. І вже 1 листопада війська української національної ради захопили Львів, проголосивши створення української держави. А 13 листопада за новоутвореною державою закріпилася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Тож одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР було об'єднання усіх українських земель в одну державу. Але, поки гетьман Павло Скоропадський володарював у Києві, ця мета була недосяжною.

Ситуація змінилася, коли на зміну гетьманату до влади прийшла директорія, було відновлено українську народну республіку та її закони. Як можна було сподіватись, директорія поставилась дуже прихильно до ідеї соборності. Як наслідок, ініціатори об'єднавчого руху, представники державного секретаріату ЗУНР, 1 грудня 1918 року підписали у Фастові передвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одну державу. Обидва уряди зобов'язувалися в найкоротший час здійснити це об'єднання. Даний договір викликав схвалення українського загалу і став, по суті, першим і основним актом соборності. Після нього значно активізувалася боротьба за ідейно-політичне і територіальне об’єднання українців усіх земель. Перше рішення у цьому напрямі зробила українська національна рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

Об'єднавчий рух, який охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився в столицю УНР. Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв'ю, присвячені об'єднанню українських республік. Директорія і рада народних міністрів призначили урочисте святкування об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного ІV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята - Незалежності і Соборності.

І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Ранок. 22 січня. Площа біля Софіївського собору повністю заповнена людьми. Вхід з Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. Урочистості розпочав заступник Президента ЗУНР Лев Бачинський, який нагадав про традицію "одного нерозривного тіла" від Володимира Великого до "великих гетьманів". Держсекретар оголосив вірчу грамоту Президії української національної ради й передав її голові директорії, який привітав галицьких делегатів, наголосивши на непересічному значенні Акту Соборності. Представник директорії Федір Швець виголосив великі слова:

"Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна - в одну велику Україну…

Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної української держави на добро і щастя українського народу".

Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу. На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об'єднання розрізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину - румуни, а Закарпаття - Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині тощо.

Тоді, в 1919-му, Україна так і не змогла відстояти свою незалежність. Однак, незважаючи на невдале завершення об'єднання двох республік, значення Акту надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності. Перший Президент української народної республіки Михайло Грушевський зазначав: "Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які пертурбації не лежали б ще перед ними, великі часи української Центральної Ради і її Акти зостануться великою епохою їх розвитку, твердою підставою національного будівництва".

Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Знаменним етапом піднесення духу свободи став "живий ланцюг" між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної української держави в 1991 році знаменувало початок нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акту проголошення незалежності України висловилося понад 90% виборців.

День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт злуки, встановлено днем Соборності України. В цьому році виповнюється 100 років з дня його проголошення. Тому, цього року Верховна Рада України ініціювала проведення Всеукраїнської Естафети Єднання, розпочавши її 1 грудня 2018 року в місті Фастові Київської області, завершивши 22 січня 2019 року у місті Києві на Софійській площі за участі представників усіх областей України, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.

Презентація учнівських сенканів.

А зараз попрацюйте над складанням сенканів зі словами, які є у вас на аркушах паперу, і їх презентацією.

Флеш-моб «Ланцюг єдності».

Пропоную Вам долучитися до Естафети Єднання, створивши «Ланцюг Єдності».

(Учні стають в коло, беруться за руки, говорять: «Ми – українці, країна в нас - єдина»)

Заключне слово бібліотекаря.

На цьому наш захід завершено, але нехай ніколи не закінчиться ваша любов і повага до своєї країни, адже вона того варта!

Використана література:

День Соборності України: Указ Президента України, 21 січня 1999р. №42/29// Урядовий кур’єр. – 1999. – 23 січ. – с.1.

Акт злуки, 22 січ. 1919р. // Історія України / Кер.авт.колективу. Ю.Зайцев. – Л., 1996. – с.243 – 244.

Декларація про возз’єднання українських земель // Котляр М., Кульчинський Довідник з історії України. – К., 1996. –с.289 – 290.

Довідник з історії України (А-Я) / За заг. ред. І.Підкови. –К.: Генеза, 2002. – 1136с.

Історія України: Навчально-методичний посібник / За ред. В.М.Литвина. – К.: Знання-Прес, 2006. – 460с.

Котова Н.О. Історія України: Навчальний посібник. –Х.: ТОВ «Одісей», 2005. – 416с.

Макарчук С. Писемні джерела з історії України: Курс лекцій. – Львів: світ, 1999. – 352с.

Новітня історія України (1900-2000): Підручник / Слісаренко А.Г. та інші. – К.: Вища школа, 2002. – 719с.

Остафійчук В.Ф. Історія України: сучасне бачення: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес, 2002. – 348с.

22 січня – День Соборності України // Урядовий кур’єр. – 2001. – 20 січня. – с.1.

День Соборності України: Указ Президента України, 21 січня 1999р. №42/49 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 23 січня.– с.1

Ще на нашій Україні піснь гучна розляже: тематичний вечір до дня Соборності України// Позакласний час. – 2011. - №12. – С.97-98

Халімон Н. Співаєм славу тій події і тепер: сценарій / Н. Халімон // Все для вчителя. — 2005. — № 23–24. — С. 9–10.

У єдності наша сила: День Соборності України // Класному керівнику. – 2010. - №12. - с.41-42

http://zakinppo.org.ua/cinnisne-stavlennja-do-suspilstva-derzhavi/141-5-9-klasi14/1336-vihovna-godina-do-dnja-sobornosti-ukrayini

http://school32dndz.dnepredu.com/uk/site/den-sobornsti-ukrayini---.html

http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/vikhovna-godina-22-sichnya--den-sobornosti-ukrayin.html

http://www.vchiteli.dp.ua/index.php/homepage/klasnomu-kerivniku/125-vikhovni-godini/321-vikhovna-godina-do-dnya-sobornosti-ukrajini

http://shahray.pp.ua/2015/11/08/%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B4%D0%BE-%D0%B4%D0%BD%D1%8F-%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97/

Кiлькiсть переглядiв: 26

Коментарi