Сценарій зустрічі з учасниками воєнних дій в Афганістані

Мета: розширити знання учнів про історичні події під час війни в Афганістані, про хлопців із нашого міста, які загинули, вшанувати їх пам'ять; привітати зі святом та поспілкуватися з воїнами, які залишилися живими; формувати навички аналізу подій того часу, усвідомлення того, що війна несе тільки руйнування як землі, так і людських доль; виховувати почуття патріотизму та повагу до воїнів-інтернаціоналістів, яким пощастило вижити, та загиблих героїв.

Обладнання: ноутбук, мультимедійний екран, цифровий фотоапарат, презентація «Афганістан – біль моєї душі», ілюстративна виставка «Герої Афгану – наші земляки».

Запрошені гості: учасники бойових дій в Афганістані.

ХІД ЗУСТРІЧІ

Бібліотекар.

- Доброго дня, шановні гості, учні, всі присутні у цій залі. З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вшановувати пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок. Ось і сьогодні ми зібралися з нагоди відзначення 30-ї річниці виведення військ з Афганістану.

Афганістан… Це далека мусульманська країна, але уже 30 років у нашій свідомості ця країна асоціюється з болем втрат, людським лихом, справжнім пеклом, до якого потрапили наші земляки, юнаки, яким ледь-ледь виповнилось двадцять років. По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган - страшна пам’ять, страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашою молоддю і політиками, щоб ніколи не повторюватися.

Пропоную згадати причини початку війни в Афганістані, її перебіг та наслідки.

(перегляд презентації про війну в Афганістані «Афганістан – біль моєї душі»)

Текст презентації

2 слайд

Афганістан – це мусульманська країна, столиця якої Кабул.

Афганістан довгий час був колонією Англії.

Але у 1919 році уряд Аманулла-хана проголосив незалежність країни.

27 квітня 1978 року в Афганістані сталася національно-демократична революція.

Після революції ліві військові передали владу Народно-демократичній партії.

У цьому ж році був укладений радянсько-афганський договір про дружбу, добросусідство і співробітництво.

3 слайд

Хафізулла Амін прийшов до влади 16 вересня 1979, змістивши, а потім убивши свого попередника Таракі. Режим Аміна не користувався популярністю, становище президента було хитким, а зміна влади в Афганістані могла призвести до його випадання з радянської сфери впливу. Більш того, передбачалося, що Амін співпрацює з ЦРУ і може зблизитися із західними країнами, і, це було найбільш небезпечним, Хафізулла міг дозволити розміщення військових баз НАТО на території своєї країни. Допустити появи військ ймовірного противника біля своїх кордонів керівництво СРСР не могло.

4 слайд

Тому 12 грудня 1979 Політбюро ЦК КПРС ухвалило секретну постанову, суть якої зводилася до того, що необхідно усунути Хафізуллу Аміна, а на його місце поставити Бабрака Кармаля, а для стабілізації положення послати до Афганістану війська. 25 грудня 1979 почалося введення радянських військ у ДРА. Увечері 27 грудня стався штурм палацу Аміна, під час якого Президент був ліквідований.

Але мусульманське населення не змирилося з радянською присутністю, і в північно-східних провінціях спалахнуло повстання, що поширилося на всю країну.

5 слайд

Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Обмежений контингент радянських військ в Афганістані становив 100 тис. військовослужбовців. Всього участь у бойових діях взяли 546 255 радянських солдатів і офіцерів. У конфлікті також брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди або душмани) з іншого. Моджахедам надавали підтримку військові фахівці США, ряду європейських країн - членів НАТО, а також пакистанські спецслужби. Протягом 1980-1988 рр. допомога країн Заходу моджахедам склала 8,5 млрд доларів, половину з яких надали США.

6 слайд

Перебування радянських військ в Афганістані і їх бойову діяльність умовно можна поділити на чотири етапи:

I етап: грудень 1979 р. - лютий 1980

Введення радянських військ в Афганістан, розміщення їх по гарнізонах, організація охорони пунктів дислокації і різних об'єктів.

7 слайд

II етап: березень 1980 р. - квітень 1985

Ведення активних бойових дій, в тому числі широкомасштабних, спільно з афганськими з'єднаннями і частинами. Робота з реорганізації і зміцнення збройних сил Демократичної Республіки Афганістан.

8 слайд

III етап: травень 1985 р. - грудень 1986

Перехід від активних бойових дій переважно до підтримки дій афганських військ радянською авіацією, артилерією і саперними підрозділами. Підрозділи спецпризначення вели боротьбу з припинення доставки зброї і боєприпасів з-за кордону. Відбувся вивід 6 радянських полків на Батьківщину.

9 слайд

IV етап: січня 1987 р. - лютий 1989 Участь радянських військ в проведенні афганським керівництвом політики національного примирення. Продовження підтримки бойової діяльності афганських військ. Підготовка радянських військ до повернення на Батьківщину і здійснення повного їх виводу.

10 слайд

14 квітня 1988 року за посередництва ООН в Швейцарії міністрами закордонних справ Афганістану і Пакистану підписані Женевські угоди про політичне врегулювання ситуації в ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в 9‑місячний термін, починаючи з 15 травня; США і Пакистан, зі свого боку, повинні були припинити підтримувати моджахедів.

11 слайд

Відповідно до угод виведення радянських військ з території Афганістану почалося 15 травня 1988 року. 15 лютого 1989 року з Афганістану повністю виведені радянські війська. Виведенням військ 40‑ої армії керував останній командувач контингентом генерал‑лейтенант Борис Громов.

12 слайд

Відео

13 слайд

Війна в Афганістані тривала з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року,

2238 днів.

14 слайд

Всього через горнило Афганістану пройшло близько 620 тис. радянських військовослужбовців і 21 тис. цивільного персоналу. З них 14 453 чоловіка загинули і 417 пропали безвісти.

15 слайд

З них більше 160 000 українців. 3 360 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або такими, що потрапили в полон.

Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами.

Із 72 чоловік, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, - 11 українців.

16 слайд

«… На підтримку ініціативи громадських організацій та з метою вшанування громадян України, які виконували військовий обов'язок на території інших держав…»

Згідно Указу Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав» від 11 лютого 2004 р. № 180/2004

15 лютого в Україні встановлено Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Бібліотекар.

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані -

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна.

- Війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Не оминула вона юнаків і нашого міста. Давайте пригадаємо наших земляків, які не повернулися живими з війни в Афганістані. Їх дев’ять.

(перегляд відео «Герої Афгану – наші земляки» про юнаків з нашого міста, які загинули під час війни в Афганістані)

Бібліотекар.

- Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих наших земляків, воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися живими до батьківських осель.

(виразне читання вірша «Ховали інтернаціоналіста»)

Вірш «Ховали інтернаціоналіста»

Ховали інтернаціоналіста,

Блищала глухо цинкова труна,

Нестерпно пахло тополиним листом,

І плач дівочий танув, як струна.

Руда земля розверзлась чорнорото.

Чекає хижо мовчки на своє,

А мати на колінах у болоті обмацує труну:

Чи ж там він є?!!

Стоять, відводять очі в бік солдати

І шепотить сержантик ледве чуть:

«Не велено… Не можна відкривати…

Не велено…»

Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання.

Учора вже летіли журавлі.

Таке врочисте вийшло поховання:

Школярики стоять, учителі.

А голосок дівочий квилить, квилить,

Соромиться кричати на весь світ…

Кого клясти, кого назвати винним?

І що той світ? Хіба він дасть отвіт?

На хрест сусідній похилився тато,

Похнюпилися братики малі -

В селі ховали воїна-солдата,

У мирному вкраїнському селі.

Бібліотекар.

- Шостого лютого 2017 року передчасно пішов із життя ще один воїн-інтернаціоналіст - Костецький Сергій Володимирович – прекрасний чоловік, люблячий батько, неординарна, багатогранна, талановита людина, людина з великої літери. Майже всі мешканці нашого міста знали його самого і його фотороботи. Але смерть, чомусь, завжди безжально забирає кращих, залишаючи тільки спогади. Прошу вшанувати пам'ять Костецького Сергія Володимировича і загиблих у війні в Афганістані хвилиною мовчання.

(під звуки метроному присутні вшановують хвилиною мовчання пам'ять загиблих)

Бібліотекар.

- Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать i досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків i батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни i пам’ятати, що серед нас живуть люди, які стали учасниками тих воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Ветеранам, що завітали до нас сьогодні випав щасливий квиток – їм випало жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і медалями. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає, як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю загиблих. Для кожного з них нагороди Батьківщини є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку.

Запрошуємо: Труфанов В’ячеслав Миколайович, Грінер Олександр Артурович, Погребіцький Ігор Володимирович, Сіліненко Валерій Миколайович.

(Учні спілкуються з гостями заходу)

Бібліотекар.

- Чи є у війнах переможці? Ні. У війнах не може бути переможців, бо всі в них переможені тим, що війна – це смерть, яка забирає найдорожче у людини – її життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжній ад.

Можна побудувати дороги, нові міста, зорати поле і посіяти зерно, підняти господарство. Але примусити битися серце у мертвої людини – неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши величезного рубця – неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга – неможливо.

- Шановні ветерани-інтернаціоналісти. Прийміть найкращі побажання у зв’язку з 30-ю річницею закінчення бойових дій в Афганістані. Щастя, здоров’я, успіхів у всіх ваших справах!

Заключне слово бібліотекаря.

Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів , є життя, а для загиблих – пам’ять. Тож, не забувайте про ті події, і намагайтеся зробити все, щоб сина не оплакувала мати, щоб світ наш вічно в мирі молодів.

Використана література:

Палящий ветер Афганистана: Книга о воинах-интернационалистах Днепропетровщины, погибших в афганской войне/Сост. Г.С. Бурейко.- Днепропетровск: Сич, 1991.-431с.

Олийник А.М. Памятник в Кабуле.- М.: Мол. Гвардия,1988.-284с., ил.

Генерал Петр Шкидченко. Воспоминания современников и документы.- 2-е изд.- К.: Пресс-КИТ, 2012.-480с.

Дмитренко Олексій. АІСТ: Сильніший від смерті: худож.-докум. повість/ О.М. Дмитренко; вступ. сл. В.І. Грінченка.- Криниця, 2011.-672с.: портр., іл.

Клименко О.П. Крізь вогонь і сльози. Альбом. К.: Прес-КІТ, 2009.-320с.: іл.-укр.,англ.

Жежерина Т.И., Журбин Н.Г. Взгляд сквозь годы.- Днепроперовск.- «ИМА-пресс», 2010.-372с.

Тематична папка «Афганістан».

Кiлькiсть переглядiв: 25

Коментарi