Цільке Тетяна Григорівна /Files/images/poezya/1.JPG

/Files/images/poezya/2.jpg

Поезія

Метаморфозы

Я растворяюсь в глубине вселенной

Песчинкой маленькой, затерянной в ночи.

Сияют звёзды чистотой нетленной,

Красноречиво всё вокруг молчит.

Я пролетаю синевой небесной

И набираюсь силы от светил,

Чтобы отныне ореол чудесный

Лишь для тебя, любимого, светил.

Я возвращаюсь серенькой пушинкой

Слегка заметной солнцу на ветру,

Чтобы сказать тебе: «Любимый!»,

Едва проснувшемуся поутру.

Я прикасаюсь капелькой-росинкой

К устам твоим неслышной и незримой,

Не огорчая глаз твоих слезинкой

И разочарованием, любимый.

Но ты меня увидел, нет – услышал,

Почувствовал, что где-то рядом я.

И вот уже одной судьбою дышим

И мы сливаемся, как два ручья

Я прорастаю зёрнышком, росточком

На благодатной почве из любви

Потом рождаюсь сыном или дочкой

Как все, как все из плоти и крови.

P.S.

Я фантазёрка и во сне летаю,

А наяву уже проснувшись поутру,

Я слышу, сердцем замирая:

- Не уходи, я без тебя умру.

27/01/06

***

Пол дня осталось до весны

И один шаг к полуошибке.

Ещё за нами нет вины,

Ещё уста в полуулыбке.

Ещё счастливые бредём

Полурасстаянной тропою,

Ещё не знаем, что прийдём

В таверну, что зовут «ЛЮБОВЬЮ»…

Но мы не вовремя пришли,

Уже таверна закрывалась.

Мы за пол шага до весны

В полулюбви так и расстались.

10/02/06

ОН и ОНА

- Я люблю тебя с такою силою,

Что от сердца зажигается свеча

И касаюсь губ твоих, любимая,

Через расстояние печали…

- Я люблю тебя с такою силою –

Путеводной стала мне свеча,

Даже сердце, словно крылья, милый мой,

Опалила счастьем сгоряча…

06/02/06

***

Говорят : «Не любите чужого»,

Говорят : «Не бери не своё».

Я невольно нарушила слово,

Ты же сердце похитил моё.

февраль 06

ПРЕДЧУВСТВИЕ

Полу-взгляд, полу-вздох, полусвет, полу-нежность,

И смущенно сияют глаза.

Пахнет в воздухе странная свежесть,

В небе чистом, как будто гроза.

Неоконченность фраз, недосказанность слов

Полуприкосновение рук

И восторг от весёлых сиреневых снов,

Предвкушение сладостных мук.

28/01/06

***

День без улыбки – потерянный день

И без строки – день напрасен,

Труден без крова, без пищи, без денег,

Но без любви он ужасен.

Сутки без книги – для разума лень,

Скучен, потерян, не ясен,

День без ошибки – придуманный день,

А без любви он ужасен.

День благочестия – добрый пример,

Сложен, почётен, прекрасен.

Где бы и как не прожил ты свой день,-

Всё ж без ЛЮБВИ он ужасен.

31/08/06

***

Накупив субпродуктов и перца,

Для тебя я пожарила сердце.

Скаламбурив за ужином тонко,

Ты сказал: «Твоё жирное сердце в печёнках!»

***

Всё идёт как идёт,

как судьбою начертано,

но, пытаясь её обмануть,

кто-то в поисках милой

единственной женщины

отправляется в дальний

неведомый путь.

Люди бродят по миру,

оббивают пороги

и от сонмищ людских

то в Аду, то в Раю,

в суете городской

то с Нечистым то с Богом,

но неистово ищут

половинку свою.

Ты постой, оглянись

незнакомой улыбке

даже если не знаешь,

ну что же сказать?

Ведь не даром поётся,

что даже улитки

веселее, светлей

от улыбки глаза.

А когда нагуляешься

Уже вдоволь по свету

И истопчешь не дюжину,-

Две башмаков,

Возвращайся туда,

Где туманным рассветом

Начав путь, бросил всё

И потом был таков.

И тогда ты поймёшь

У родного порога,

Что не там, как в «Алхимике»

Ты судьбину искал.

Только с пламенным сердцем

И с верою в Бога

Ты найдёшь своё счастье,

Как Коэльо писал.

19/03/06

***

Твои губы пахнут мятой

И зелёною травою

Свежей, лишь едва примятой

И ещё, ещё любовью.

Твои руки пахнут хлебом

И апрельскою листвою,

Васильками цвета неба

И ещё, ещё любовью.

Твои мысли слышу сердцем,

Те, которые с любовью…

Но, куда от правды деться?

Лишь в мечтах живу тобою.

10/05/06

***

ТОВАРЫ ПО СКИДКАМ

Людмиле Сахненко

Мне подруга позвонила:

-Слышишь, тут по скидкам мыло,

Ароматное такое

И совсем не дорогое,

И ещё лосьон для тела,

Помнишь, ты такой хотела?

И браслет на руку модный

И кристалл в нём благородный,

И ещё шампунь, бальзам

Да примочки на глаза.

Что молчишь, ты скидкам рада?

-Да, спасибо, но не надо.

И подруга обалдела:

-Что же ты тогда хотела?

Я бы сразу заказала.

-Понимаешь, счастья мало…

И услышала ответ:

-А на СЧАСТЬЕ скидок нет.

10/05/06

НЕ РАЗУЧИЛАСЬ

Я ещё не разучилась краснеть

И смущаться под пристальным взглядом.

Но скажи мне, Господь:» Зачем

В пятьдесят лет мне это надо?»

Ах, мои бессонные ночи

Всё длиннее с годами стали

И по праздникам грустно очень

Отражать лишь себя в бокале.

Очевидно с тоски зелёной

Я ещё мечтаю ночами

Быть хоть бабушкой, но влюблённой,

Чтоб одной не сидеть в печали.

18/04/06

****

***

Были годы, мы писали

Мелким почерком

А теперь всё как в тумане,

Тексты точками.

Были годы, мы любили

Ночь до петухов,

А теперь мы постарели

И не до грехов.

Было время, нас любили

Да с подарками,

А теперь ребята дразнят:

Бабка старая.

Ох, вернуть бы время вспять

Да без прошлых бед.

Только очень жаль, назад

Нам возврата нет.

18/03/06

***

Художник

Сидел художник рисовал

Сначала круг, потом овал,

Квадратики и чёрточки

И маленькие точечки.

Сидел художник рисовал,

Никто его не замечал

И даже друг обидел

Тем, что сюжет не видел.

Но продолжал он всё ж писать.

Не понимают- и плевать!

Пока есть вдохновение,

Желание, стремление.

Работа нравилась ему

И очевидно потому

Он вдохновенно рисовал,

Ночей и дней не замечал.

Но вот писать он перестал,

Видать немного подустал.

И взорам к изумлению

Предстало НАСТРОЕНИЕ.

Сюжет не ясен был и всё ж

Всяк полотну дивился,

Понятно было лишь одно-

Художник наш влюбился.

23/03/06

Поэты

Нам не надо ни вина, ни ладана,

Быть бы только с совестью в ладу

Служат нам просторы неба правдою

И ещё нам хорошо, когда поют.

Наши души, глупой жизнью битые

Вырываются из сумрака невзгод

И живут в любви святой умытые -

Это лучший дождь из непогод!

Говорят что мы чуть - чуть с дуринкою,

Я им отвечаю: « Не чуть-чуть!»

Ведь для нас луна из ночи крынкою

Выливает свет на млечный путь.

А восход не новый день, не путайте –

Это поцелуй далеких звезд

Пробуждает, грёзами укутанных

Прикасаясь крыльями стрекоз!

Улыбается лучами озарения

Солнце из лазоревой дали

Облака в минуты вдохновения

Кланяются низко до земли

И роняют росы в косы травные

По – щенячьи весело гурьбой.

Только нет! Мы все-таки не странные

МЫ – душа, мы – сердце, мы – любовь.

69

Мы такие разные, как шесть и девять,

Но мы одинаковы по сути.

Если шесть перевернуть, то два по девять

Я так вижу, уж не обессудьте.

Правда говорят, Валетом лучше,

Дамой, Королём или Тузом.

Мне правобережный Днепр и суша,

Кто же «за бугор» и на Гудзон.

Вот смотрите: руки, ноги, тело.

Да мы просто братья-близнецы,

Или сёстры, кем папаня с мамой сделали,

Ведь они детей своих творцы.

Да, по облику, подобию, по виду,

Если рот не открывать – мы один вид,

Но внутри нас то, что всем не видно:

Уникумы, личность, индивид.

Мы бы жили мирно, мы притёрлись,

Надо одинаковыми стать.

Но! Не хочется нам быть двумя шестёрками,

Лучше два по девять рядом ставить.

Чуть не стопроцентно и законно,

Тишь да гладь, погода-благодать,

Планово, предсказомонотонно,

Так занудно, что ни дать, ни взять.

Я же пресной не люблю погоды,

Лучше бури, громы, в клочья шерсть!

А давай ещё разок попробуем,

Станем вместе девяносто шесть!!!

12/08/06

***

Коптило небо от мостов сожжённых

И было пусто от ложившихся на дно,

И много горя от умов учёных,

Которых гнали в дверь – они опять в окно

Слова над миром воробьём летали,

А что написано – рубили топором.

Соломки подстелили и упали,

И выжили Гоморра и Содом.

Библейский Ной не пережил потопа,

Геракл оказался трансвеститом,

Потомок Моисея в танце: оп-па!

Не стал танцором? Значит песня спета!

Два сапога – теперь уже не пара,

За сто рублей подруга напрокат.

Не на Ньютона яблоко упало,

На «Мерседесе» «на понтах» Пилат.

Золотники теперь в цене упали,

Каренины не ходят на перрон.

За золото Иуду сторговали:

Один Иуда за один вагон!

А мы учились, три раза учились,

До боли от бревна в своём глазу,

Так у заочных лекарей лечились,

Что разлюбили Мир, Труд, Май, Грозу…

А я живу. Мой дом посередине,

В него, порой, заходят чудаки

Не видевшие Мекку и Медину,

Но мысли их чисты, стихи легки.

Они из оптимистов, активистов,

Глаза открыты, а сердца огромны,

Немножечко поэты и артисты,

Они из стаи Белые Вороны.

24/09/06

***

Моё сердце

Полюбило, позабыло о годах,

Заискрилось, отразилося в глазах,

Посчастливело, запело, ожило,

Посмотрело на всех смело, весело…

Но споткнулось!

Да как шлёпнулось в размах

И ушиблось, зарыдало, просто «ах»!

Потоскливело, поплакало, ушло

В тишину и грусть глубоко залегло,

Затвердело-леденело, словно в снег

Положили, постарело как во сне,

Замерло, остановилось, умерло…

Потом тихо застучало, вновь пошло:

Тук-тук-тук. Ан, силы нет стучать,

На ретивом одиночества печать,

Вразнобой живут из сердцем голова

Да всё гложет зубоскальная молва.

Нет, в обиду тебя больше не отдам,

Не солидно трепетать, не по годам.

Лучше книгами, природой увлекись,

Или музыкой немного подлечись.

Подбодрись и не топи тоску в вине,

А отдай любовь измученной стране.

31/07/06

***

От любви до ненависти- шаг

Тот, который разделяет день и ночь.

И если король и глуп и наг,

То беги от избранного прочь!

Значит выбор твой – ошибка зренья,

Когда чувства слепы, немы, злы.

И не трать души и вдохновенья.

На тропе Любви одни …

17/07/06

ВЫБОР

Вся жизнь это выбор, лотерея, игра

И то, что ты выбрал сегодня, вчера,

Всего лишь ошибка, удушье и дым

Или же улыбка с ключом золотым.

Друзей выбираем, работу, семью,

На деньги играем, чёт- нечет в бою.

К вопросу подходим серьёзно, степенно,

Ответы находим с умом непременно…

И только ЛЮБОВЬ и восторженность глаз

Танцует с тобой

Непредвыбранный вальс!

18/08/06

***

***

Чтобы понять,

Что без меня не жить и не дышать,

Тебе пришлось меня сначала

П о т е р я т ь .

***

Не унывай

Ах ты, дитятко убогое,

У кого грустишь, у Бога ли?

Ведь сказал Господь Всемилостив:

- Не ропщи, не будь в унылости,

Не убий, не крадь, не возжелай…

Вместе с десятью – не унывай!

Эта заповедь казалась самой странною,

Пока не коснулась, не поранила

Моё тело, моё сердце, мою душу

Вывернула шитым холст наружу

И потом уже убогая у Бога

Я нашла к нему тропу-дорогу,

Побывав у Дьявола в Аду

Вдруг очистилась и вновь вперёд иду!

14/08/06

***

Ты сказал, что поезд не уйдёт,

Если мы билет на него взяли.

Видно нам по жизни не везёт,-

Мы на поезд всё же опоздали.

Что ж такое? Мы за целый час

На вокзале были с чемоданами,

Только смехом «окатили» нас:

-Горемычные, куда, куда же вы?

И такую глупую до слёз

Нас не взять придумали причину:

-Вам на поезд двести сорок пять?

Этот – двести пятьдесят четыре!

Что за новость? Перемена мест

Цифр на результаты не влияет.

Так обидно! Не прошли мы тест-

Поезд и билет не совпадают!

-Что вам делать! Через два часа

Поезд ваш отходит от перрона.

Вот от счастья светятся глаза,

Как к иконе мы пошли к вагонам!

Ну, а там , как говорят, «облом».

-Перепили вы или проспали?

Ваш билет на август на шестое,

На дворе ж ноябрь, опоздали!

-Мы не спали, мы в любви жили,

Мы не пили – мы хмельны от счастья!

Между перерывами пришли

Сесть на поезд, чтобы вдаль умчаться…

Сладкий опыт наших приключений

Вынуждает дать один совет:

Опоздать от счастья – вот причина,

Даже если есть у вас билет!

11/09/06

***

***

Были годы, мы писали мелким почерком,

А теперь всё как в тумане, тексты точками.

Были годы, мы любили ночь до петухов,

А теперь мы постарели, и не до грехов.

Было время, мы любили да с подарками,

А теперь ребята дразнят: «тётка старая».

Ох, вернуть бы время вспять да без прошлых бед.

Только очень жаль, назад нам возврата нет.

18/03/06

***

Вот если бы да кабы, а потом и чтобы,

Или к слову, так сказать, и к примеру тоже,

А при случае, порой или, скажем, к статьи,

Или с кем-нибудь ещё, а быть может, статься,

Вот тогда бы я уж точно, скажем, так наверняка,

Или как–нибудь и даже…

А сейчас, прости, никак.

***

***

Спутанными ногами

Сонно брожу по городу,

Днём летаргия, ночами –

Грустно пугаю погоду.

Кто я, когда пред выбором?!

Только пылинка Вселенной.

Богородящяя, мудрая?

Кающаяся Магдалена?

Кто я? Дитя непорочное

Или библейно-греховное?

Я паутиннонепрочная

Или стальная, дубовая?

Прямо, направо, налево ли,

Или же к первоисточнику?...

Странная королева

Мутной канавы сточной

Столько напутано мыслей –

Мне бы сюда Ариадну!

Райские мысли повисли

В чанах кипящих адовых…

23/06/06

***

Cудьба и Фортуна

А время шло старухой,

Текло рекой бездонной,

Судьба была «под мухой»,

Бесстыжей девкой сонной.

И, проворонив счастье,

Она не извинялась,

А только безучастно

И глупо улыбалась.

Её, такую сволочь,

Заметила Фортуна

И оказала помощь

Мне в ночь азартно-лунную:

- А я тебя узнала,

Ты помогла когда-то,

Ставь на зеро, - сказала, -

И будешь ты богата.

Я на зеро – все деньги,

Я на зеро – и точка!

Сижу, дрожу с надеждой, -

Волнительная ночка.

Бежит – бежит судьбина

По кругу. Замираю…

Конец. Я – пас. Убита.

Кто рядом, тот играет…

Но всё ж той ночью длинной

Судьба «дала добро» -

Меня назвал единственной

Тот, кто « сорвал » зеро !

2003 г.

***

Вот горело сердце утренней звездою,

А его облили ледяной водою.

Трепетало чистое, словно птичка в поле,

Но его как бабочку голкой прикололи,

Чтоб оно навеки в памяти осталось,

Шлёпнулось с небес, на земле осталось.

И запал сердечный омертвел, иссох…

Воск увековечил экспонат Тюссо.

10/07/06

***

Птаха и Черепаха

Говорила как-то Черепаха:

- Вижу я – не так летаешь, Птаха!

Темп не тот и крылышек размах,

Да и с высотою не в ладах.

Ничего ей птица не сказала,

Возражать речам даже не стала.

Ну, скажи, откуда черепахе

Знать премудрости полёта вольной птахи?

Ей неведомо, как в воздухе парить,

Но зато умеет говорить!

***

***

Призрак любви

Я тебя в толпе ищу глазами,

Я тебя целую по ночам.

Призрак мой, стань явью, умоляю.

Приходи, ты тоже сам.

Я устала быть тебе ненужной,

Я устала быть тебе чужой.

Одиночество моё пусти по ветру,

Познакомь меня с тобой.

Ты меня согрей своей любовью,

Ты меня люби, какая есть.

Я готова стать твоей судьбою,

За тебя отдам я жизни свет.

Мы с тобою будем неразлучны,

Мы с тобой, как птицы – два крыла.

Будем жить, как в песне, неразлучно,

Как я раньше без тебя жила?

***

Я задержалась в юности,

Чтоб избежать угрюмости,

И смех мой без причины,

Попытка скрыть морщины.

Причесанные волосы,

Растрёпана душа.

Опаздывая, бегаю,

А надо б неспеша.

За всё хватаюсь разом,

Не сотворив конца,

А старость подкрадается,

Послав уже гонца.

Ещё пока не бабушка,

Не девочка уже,

Я между тем и этим,

Застыв на витраже.

О, дай же, Боже, силы

Мне гонку завершить,

Держась на повороте.

Я не устала жить.

Побыть бы здесь подольше,

Мне это время нравиться

С несбывшимися планами

Ко времени управиться,

Потом, в глубокой старости,

Уже в конце пути

С достоинством и гордостью,

С дистанции сойти.

Ну, а пока, как странница,

Надеждами живу

И с мельницей сражаюсь я

Во сне и наяву.

Скажи, Україно, твої сини

Чи тебе люблять, а чи люблять дочки,

Що пороз’їхались хто повесні,

А хто й зимою в поїздів рядочках?

За всіх не можу я сказати, та

Я точно знаю, що не всі без серця.

Більшість у далеч гонить біднота

Бо за кордоном бува гріш дається легше.

Мені шкода. О, Земле, як шкода,

Що серед тих, хто їдуть світ за очі,

Все ж більшість тужать тихо і страждають,

Що покидають в цьому краї рідні очі.

Вони б не їхали, та гонить в далечінь

Отой примарливий і довгий рубль чи доляр.

О, не спочинь на лаврах, не спочинь,

Правитель, бо в твоїх руках є наша доля.

А ностальгія, наче суча мати,

Що тужить місяцю про цуценят своїх

Потоплених, бо хто ж їх буде брати?

Хто ж окрім матері, бо любить їх?

Я не осуджую, моя Вкраїна ненька

Дітей твоїх, що подалися в даль.

Мені шкода дітей твоїх рідненьких,

Словами плачу, як мені їх жаль!...

Проблему цю я знаю з середини,

Бо відчуваю, що настане час

І я також, покинувши родину

Майну туди, де не чекають нас.

29.11.05.

Ранкова

Прокидайся, серденько, бо яснеє сонечко,

Як дівка з люстеречком, грається з віконечком.

Умийся, любесенький, з криниці – водиченьки,

Хай буде білесеньким миле твоє личенько.

Попий, мій лебедонько, росяниці-зорянки,

Щоб не знати хвороньки, не відати горенька.

Та приходь, соколику, любка-білозірочка

Не спить, непокоїться, мов ранішня зірочка.

25.05.06.

***

Марную час, розтринькую дарма.

В залізі не побачила іржу.

Де марилося щастя – там нема,

Бо перейшла дозволену межу.

За це мене покарано і час

Ще грає, та не під мою дуду.

Повинен був страждати хтось із нас,

Нехай вже я сумним дощем піду.

14.08.06.

***

Ходжу ногою по снігу,

Щоб опікаючим морозом

Уберегтися від загрози

У нелюбові втратить розум

***

Ми йдемо до фіналу

І свічка догорає

Душа за горизонтом

Любові вже немає

Ще правда плоть не вмерла

Вона живе, жевріє

І наче та Говерла,

Маячить про надію.

18.12.07.

ГРІШНА НІЧ

Було веселе і щасливе сяйво ночі,

І в ніч купальську тихо плив собі віночок.

Срічки вогню нам поли одягу лизали

І ми під зорями у травах росяних лежали.

Злились тоді вустами спраглими і грішними,

І геть не думалось: солодко-ягідно, горішливо?

Та видно злії тої ночі були чари,

Було кохання, але коси не квітчали.

Квітень 2006

Розум і серце

Розум серце не питає

Той, не той, такий чи ні,

Не питаючи, кохає

І чекає в глибині

В потаємному куточку

Що колись настане час –

В осінь плетений віночок

Навіки з єднає нас.

Тільки розум заперечив:

- Півсвідомість, мрій мара,

Димка, марево, видіння,

Ілюзорність, мла, міраж!

Прокидайся, просинайся,

Правду плутаєш зі сном!

Мрії кинь, не сподівайся.

Стовідсотковий фантом!

-Ну, тоді хоча б у мріях, -

Серце тихо попросило…

Розум здався! У надіях,

В сподіваннях щастя й сила!

04.08.06

***

ТАЇНА

Ніхто нічого і ніколи не дізнає,

Бо ми паяци, лицедії і актори.

Лиш ти і я цю таємницю знаємо

І нас не мучитимуть совісті докори.

Тоді моя душа у щасті плавала,

Було рожево-срібно-золоте довкілля,

Свіча сльозою Мендельсона плакала

А я пила твого кохання зілля.

Від поцілунків подих завмирав,

У непроглядді – сонячно в очах

І ми в бажанні наче повмирали,

Забули місце і забули час.

Та не забудеш ти моїх цілунків смак,

Я ж твої ясно – василькові очі.

Було щасливо й смаковито так,

Що не затьмарить час ніколи тої ночі.

31.07.06

***

***

Ця ніч як тисячі ночей,

Коли тебе чекала й не діждала.

Я не зімкнула стомлених очей

І було серця і повітря мало.

І кожен шепіт, стукіт, кожен скрип

Мені твоїм у темряві здавався

І роздирав пітьму мовчання крик,

Бажання зойк у вічність роздавався.

І я не дихала – повітря не було,

І не жила – життя було замало.

Моє буття по течії текло

І щось важливе у мені зламалось.

Вони померли й не воскреснуть їм,

Не майоріти, не світити знову,

Мої душа і серце, мої мрії,

Моя, тобою згублена, любов.

31.07.06

***

Я все життя закохана

У хлопчика в саду

І поглядом сполоханим

За обрій з ним іду.

Чи факт, чи сни дівочі –

В ясну купальську ніч

Привиділися очі

Проникливі мені.

Якого роду –племені

Не відаю, не знаю,

Якої ти статури –

Це значення не має.

Я вірую – зустрінемось

В дорозі, чи під терном,

Холодно – зимним вечором,

Чи літнім ранком теплим.

- Пробач, що не монашила,

Самотньо не молилась,

Чужим, як тобі, вірила,

Як бачу, помилилась.

Поперед батька бігала,

Чи може запізнилась –

Мої літа на зиму вже,

А ми ще не зустрілись…

Так в кого ж я закохана,

У мрію нездійсненну?

Мо солов ї відтьохкали

В садах вже не зелених?

23.04.06

***

РІК СОБАКИ

Скоро, кажуть, рік Собаки буде,

То на горе чи на щастя, люди?

Якщо в кожного своя є конура,

В конурі і грошей і добра.

Якщо сало, м’ясо і ковбаси,

У коморі і такі – сякі запаси;

Якщо вчасно чистять, чешуть вушка,

А у мисці з м’ясом добра юшка;

Якщо відпускають погуляти,

Щоб на волі трохи пострибати;

Розім’яти плечі і кінцівки,

Або збігати до… пані або дівки

І на місяць дозволяється повити.

То чого ж нам по собачому не жити?

Не зважаючи на радісні картини,

Жити все ж я хочу як ЛЮДИНА.

29.01.06

***

НАДВЕЧІР’Я

Я з вами на «ви», не тому що чужі ми –

Умовністю служать немалі літа.

Вже декілька років очима сумними

Самотність щовечора нас огорта.

Ми з вами знайомі, здається, сто років

І майже щодня іздалеку мені

Киваєте, дивлячи краєчком ока.

Гадаєте, що вже пройшли наші дні?

Коли молоді – все життя попереду,

Та віку жіночого жменька та й край.

Неначе учора ще місяць із медом,

А марш Мендельсона вже дітям заграв.

Із різних причин ми живемо без пари,

Таке вже життя і тепер все одно,

Чия в тім вина – то доля чи чари,

Любов ми вже бачимо тільки в кіно.

Так зимно в теплі вечорами буває

На серці мені і я хочу тоді

Щоб ми були вдвох і хай музика грає,

Бо душі у нас в п ятдесят молоді.

У кожному віці свій шарм, свої вади,

Це правда – багато вже нам не змогти,

Але й посивілим ніхто б не завадив

Душевність і ніжність крізь роки нести.

Чого ж вам бракує, хоробрості, може?

А може мені вам назустріч піти?

Я все ж сподіваюся, дай же нам Боже,

Що наші стосунки перейдуть на «ти».

05.12.05

Танго

Зім’яла білий папірець,

Цей свідок першого кохання,

Тоді ще вірилось мені,

Що воно буде і останнє.

В тому листочку написав:

- Тебе люблю, моя єдина!

І навесні в мені лунав

Твій голос кожної хвилини.

Приспів: Звучало танго, танго у мені

І я щаслива танцювала

І свідок тих веселих днів

Душа закохана співала

Звучало танго, танго уночі

І танцювали його двоє

І тихо танули свічі,

Що запалили ми з тобою

Та пролетіли журавлем

Юнацькі роки без турботи

І ми пізнали, що любов

Є для обох сердець робота.

Ми не змогли, не зберегли

Того кохання, що між нами.

Ми безтурботними були,

За це нас доля роз’єднала

Приспів: Звучало танго, танго у мені,

Воно було сумне до болю

І наче плач, лунає спів,

І поминає нас з тобою.

Звучало танго, танго, я одна

Його в уяві танцювала.

О, Боже, де моя вина?

Чому любові так замало?

Перше кохання, наче сніг

Розтанув, знову стало тепло

І у мені, мов навесні,

Все ожило, або воскресло.

Тебе зустріла восени

І ти сказав: «Давай близенько

Ми потанцюємо танго.

Тебе люблю, моя рідненька!»

Приспів: І знову танго, танго у мені,

І я щаслива танцювала,

І, свідок тих веселих днів

Душа закохана співала.

Звучало танго, танго уночі

І танцювали його двоє

І тихо танули свічі,

Що запалали ми з тобою.

Червень 2005

Казав мені милий

Казав мені милий, казав мені любий:

- Як навариш мені борщу, то я приголублю.

А я йому кажу: «Нащо мені клопіт?

Я нічого не варю – навкруг мене хлопці».

Казав мені милий: « Йди до мене в гречку,

Бур’яни повибирай – подарю колечко!»

А я йому кажу: « До колечок звична,

В мене десять уже є, більше не потрібно.

Казав мені милий: « Випери сорочку,

То до тебе я прийду на цілую ночку».

А я йому кажу: « Нащо мені прати?

Хлопців наче реп’яхів, усі хочуть братись».

А він мені каже: « Може й буду брати,

Хоч хоромів я не маю, йди до мене в хату».

А я йому кажу: « Нащо мені бідний?

За багатого іду завтра по обіді».

Каже мені милий: « Схаменися, дівко!

Я ж тебе так полюбляю, наче ту горілку».

Не ходіть дівчата заміж за п’яницю,

Він з похмілля такий плиткий,

Хоч би з ким женитись.

Ой, спасибі тобі, Боже, на то Твоя воля,

Що дав розуму мені бачити де доля.

2005

Що не пізно ніколи

Мені вже пізно у спідниці – міні

На дискотеку з хлопцями ходити.

Мені вже пізно, як лягають тіні,

Під зорями до ранку просидіти.

І слухати як птаство зізнається

Усьому світу що весна буяє

І всим закоханим, без винятку, здається,

Що щасливіших в світі більш немає.

Не стрибати через вогонь купальський,

Віночок річкою пливти більше не буде,

Хіба що цвіркунець який зненацька

Під вечір піснею своєю здійме груди.

Уже волосся, смак, статура, нерви

Не ті, що …надцять років тому.

Бажання світ змінити вже завмерло

І все частіше відчуваю втому.

Не фанатіти вже, бо «ABBA» і «бітли»

Постаріли, роз’їхалися світом.

Та й не такі вони вже, як були,

Нема від чого більше фанатіти.

Елементарно, фізіологічно

Дитину вже мені не народити…

Та хто сказав, що в цьому світі пізно

До подиху останнього ЛЮБИТИ ?

15.12.2005.

Два друга

Жили собі товариші,

Сутужно, бідно жили

Потім останні мідяки

Докупи вдвох зложили

Як далі в світі жити їм,-

Товариші гадали,

Потім на зложені «гроші»

Один предмет придбали.

Предметом чоботи були

Красиві і добротні,

Обом якраз і по нозі

Підбори їхні модні.

Та не змогли товариші

Установити чергу –

Коли і хто узує їх,

Щоби носити чемно.

Пройшла зима, пройшла весна

І літечком змінились

А тії чоботи в кутку

Сміття припорошились…

Жили собі товариші

І дуже бідно жили

І за останні мідяки

Ще й яблучко купили.

Друг перед другом хлопаки

Шляхетністю іграли

Доки червоне наливне

Ізсохло і зів’яло.

Жили собі товариші

У чемності змагались

І треба ж трапитись тому –

В дівчину закохались.

Обидва друга в таїні

Кохали і страждали.

Що було далі із дівчам?

Ви певно здогадались.

23.06.06.

***

Почуте крізь сон

Тріпочуться твої вії

Метеликами уві сні

Побачити хоч у мріях

Твою таїну мені.

Але і без цього знаю –

Ласкаве сниться тобі

І пташечкою літаєш.

Я б теж полетів, аби зміг.

Волоссям, як крилами янголів,

Що дивляться з висоти,

Мене огорнула лагідно

З невтомою доброти.

Тихесенько усміхаєшся, -

Ще день в тобі, мабуть, жевріє

І ледве плеча торкаєшся

Пелюсточками рожевими,

І вже без свідомо цілуєш

Мене… щаслива оця хвилина!

Бо ти відчуваєш – чуєш,

Що серцем до тебе прилинув

Щоб бути з тобою, літати,

Навіть у снах кольорових

І без зупину казати,

Співати слова любові …

10.10.06.

СНІЖИНКА

На білому тлі

Затамовую погляд,

І на цю хвилину

То є мій світогляд.

В маленькій сніжинці

Змальовано Всесвіт,

Та схема єдина,

Пройди ти хоч весь світ.

Ба, навіть Господь

Про той мізер подумав,

Тому перед словом

Була мабуть, думка.

Минулі сторіччя

На хвильку забула

І перед обличчям

На диво дмухнула.

Нема мені спокою,

Що наробила?

Земля спородила,

Я марно згубила.

Прости мені Господи!

Більш не буду

Красу руйнувать,

Бо на те ж ми є люди.

**********

Мені закоханість потрібна, як повітря

У ніч глибоку й серед біло дня

Хоча пройшла пора моя обідня

І вечір зимно коси обійняв.

Мені любові треба хоч у мріях,

Як я люблю, - навкруг усе красиве

І як метелики, літають тоді рими

І не засмучує, що коси зимно сиві

Та врешті-решт, любов моя уявна,

Не справжня, без обіймів до безтями,

Без поцілунків, пристрастей кохання,

Така ось без Онєгіна Тетяна.

То ж не судіть суворо мене люди,

Якщо я й грішна, то тільки в думках.

Пробачте, каюсь, та любити буду,

Хоча б в солодких і рожевих снах.

23.04.06.

Кiлькiсть переглядiв: 124

Коментарi