Сценарій зустрічі з учасниками АТО

"Герої живуть поряд із нами"

Мета: вшанувати світлу пам'ять тих, хто загинув на полях боїв з ворогом; познайомити учнів з учасниками АТО, які живуть в нашому місті; виховувати моральні чесноти, стоїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї; сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації, патріотичності; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Обладнання: портрети воїнів міста, що загинули під час бою в зоні АТО, флаєри.

Технічні засоби: відео про воїнів АТО, цифровий фотоапарат.

ХІД ЗУСТРІЧІ

Вступне слово бібліотекаря.

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там у Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

- Ще мало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Та війна не обійшла нашу державу і тепер. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО.

Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний торішній лютий назавжди розділив історію України на «до» і «після» Революції Гідності. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі , ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Більше року ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави і героїчно загинули – це Дмитро Стрілець і Олександр Ісаєнко (бібліотекар ознайомлює учнів з інформацією про загиблих земляків і пропонує вшанувати їх пам'ять хвилиною мовчання).

Але, говорять, що герої не вмирають, а перетворюються на журавлів. Тож, будемо вірити, що вони пішли в небо, щоб оберігати нас від біди.

Слово бібліотекаря.

- Важка це праця захищати мир! Багато наших чоловіків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Дніпровську землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато із наших чоловіків пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові незалежної України. Сьогодні до нас завітали воїни нашого міста, які виборюють волю та незалежність нашої держави на сході України, захищаючи нашу землю від вторгнення агресора – це Скрипник Максим і Шипота Сергій.

Спілкування учасників АТО з учнями.
Заключне слово бібліотекаря.

- Кожного дня, щогодини Україна завдяки чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

Перегляд відео ТСН «Повертайся живим».

Використана література

Листопад А. Солоний Хрещатик. Небесна сотня.— К.: Світ Успіху, 2014.—94с.

Материнська молитва. Українки – героям Майдану: Поезії/ автори передмови – Т. Череп-Пероганич, Ю. Пероганич : - Київ: Видавництво «Наш формат», 2014, 72с.

Клименко П. Від Майдану… до Майдану. Вірші.— К.: Основа, 2014.—144с.Клименко О.П. Крізь вогонь і сльози. Альбом. К.: Прес-КІТ, 2009.—320с..: іл.— укр, анг.

Федоренко М. День жалоби. На Донбасі знову загинув наш земляк [Текст] / Марія Федоренко// Козацька вежа.— 2015.— № 35.— 28 серпня.— с. 2.

Логвиненко В. «Кіборг» з нашого міста[Текст] / Василина Логвиненко// Міські новини.— 2015.— № 1.— 15 травня.—с.4.

Федоренко М. Твої люди, Орджонікідзе! [Текст] / Марія Федоренко// Козацька вежа.— 2015.— № 29.— 17 липня.— с. 3.

Максим Скрипник: «Я понял, что можно положиться на тех людей, тех пацанов, с которыми мы вместе воевали[Текст]// За марганець.— 2015.— № 19.— 03 жовтня.— с. 2.

Сізова О. Місто попрощалося з солдатом[Текст]// Козацька вежа.— 2015.— № 11.— 13 березня.— с. 2.

Ларіна О. Завод зустрів бійця[Текст]// Козацька вежа.— 2015.— № 15.— 10 квітня.— с. 8.

Інтернет-джерела

www.visnyk.poltava.ua

uapress.info

www.art-ilenko.com.ua

Кiлькiсть переглядiв: 1346